Близько 30 людей зібралися на місці загибелі журналіста, на перетині вулиць Івана Франка і Богдана Хмельницького. Серед них —біженці з Білорусі, українські та білоруські журналісти.

Про це повідомляє Суспільне.

Біженець Сергій Кравченко прийшов на акцію з прапором Білорусі. Каже, що особисто з Шереметом не був знайомий, але на батьківщині багато про нього чув.

“Я особисто не був знайомий із Павлом, але ми зустрічалися на спільних заходах. Я вважаю, що вшанувати пам’ять Павла — обов’язок усіх білорусів, особливо тих, хто сьогодні змушений був залишити батьківщину”, — каже Кравченко.

Учасники запалили лампадки, поклали до пам’ятника білі та червоні гвоздики, а також вшанували пам’ять Павла Шеремета хвилиною мовчання.

“Ми досі не можемо зрозуміти що сталося, досі не можемо до цього звикнути і нам дуже не вистачає нашого колеги”, – каже головна редакторка видання “Українська правда” Севгіль Мусаєва.

Вона розповіла, що раніше у день народження Павла вони збирались вузьким колом близьких колег, а цього року така акція вперше публічна.

“Мені дуже приємно особисто і я знаю, що це дуже важливо для моїх колег з “Української правди” бачити, що стільки є небайдужих, що всі журналісти пам’ятають”, – додала вона.

Також Мусаєва нагадала про те, з чим стикався Павло Шеремет, поки працював у Білорусі.

“Я спілкувалась з мамою Павла напередодні 5-ї річниці з дня його загибелі. Вона дала інтерв’ю “Українській правді” і зазначила, що “Павло був сином партизана, онуком партизана і сам партизан”. Він створив у Білорусі видання, яке називається “Білоруський партизан”. І це був дуже важливий і вагомий внесок у розвиток незалежної журналістики в Білорусі. Сьогодні тут поруч із нами дуже багато білоруських журналістів і про це дуже складно говорити, тому що Павло теж колись залишив Білорусь через утиски та репресії. Він відсидів у тюрмі також через свою журналістську діяльність”, — розповіла головна редакторка “УП”.

Заступник голови “Білоруської асоціації журналістів” Борис Горецький каже, що останні роки журналісти збирались у Мінську на вечорі пам’яті, але деякі з них через режим Лукашенка змушені були виїхати з країни.

“30 наших колег зараз перебувають у неволі. Ми не можемо цього року нічого зробити у Мінську, тож ми вирішили зібратися на місці загибелі Павла у Києві. Це найважливіше та пам’ятне місце для білоруських журналістів в Україні. Ми всі особисто знали Павла, він був одним із найсміливіших і центральних білоруських журналістів”, — каже Горецький.

Поділитися в соціальних мережах:

Залишити коментар: